Рівненський кіборг, який поборов смерть: Світла в кінці тунелю не було…
| Федір Мисюра захищав 4 пост. По дві години там перебували три людини. Один воїн дивився в тепловізор та коригував вогонь, а двоє інших стріляли по місцях можливого виходу супротивника. І кожен пост мав прикривати свій периметр. Коли все було спокійно, інших дві години солдати відпочивали в імпровізованому штабі, де на підлозі лежали матраци та спальники, була невеличка буржуйка, каструля. Доставляли 10-ти літрову флягу з водою, але оскільки стояли 25-градусні морози, то це вже була льодяна брила, яка досить довго розмерзалася. Федір та його бойові побратими перебивався водою та сухпайком. |
Термінал з двох сторін постійно обстрілювали сепаратистські танки. Інколи противник намагався штурмувати, було зрозуміло – намагався прощупати як себе почувають українські воїни. Рівненський «кіборг» розповів, що у підвалі терміналу перебували сепаратисти з батальйону «Восток», тому що по їхній розмові було добре чути чеченський акцент. Вони інколи кричали: «Ей, украінци, закривай уши, рєзать буду». Наші бійці відповідали їм гранатою чи пострілом РПГ (ручний протитанковий гранатомет), а потім чули: «Ей, украінци, ти так більше нє дєлай, страшно очєнь».
15 січня з 6-ти ранку розпочалися масові штурми терміналу. Тож на пост вийшли всі воїни, поки один працював кулеметом, інший йому
перезаряджав, ще хтось допомагав пораненим. Аби зайвий раз не витрачати патронів – намагалися відбути одиничними.
– Відстрелюватися ніби встигали, - розповідає Федір Мисюра, - але орієнтир швидко змінювався, доводилося контролювати то один сектор, то другий. Було несолодко. На дах терміналу видерлися терористи. Аби їх звідти «вичистити», солдати 4-го посту запросили допомоги в артилеристів.
Влучна куля
Тяжкі бої тривали. Ніхто із супротивників не відступав. Федір чітко пам’ятає як відбився пострілами, зарядив чотири магазини бойовому товаришу. І тільки піднявся – помітив, що по терміналу «працює» великокаліберний кулемет «Утьос»:
– Побачивши кулю, відразу впав у калюжу. Адже вона світилася червоним, вдарилася об землю, зробила рикошет і знову полетіла. Подумав, що вже можна вставати.
Але піднявшись, воїн відразу відчув, що його поранено. Далі був шок, паніка…Впав на спину і тіло неконтрольовано стало «на мостик», руки намагалися зняти бронежилет, але це не вдавалося. Тим часом хлопці помітили кров – затягнули Мисюру в спеціалізований медштаб.
Наш земляк отримав кульове та мінно-вибухове осколкове поранення. Куля залетіла в спину між пластиною бронежилета, пробила легені та купол діафрагми, на дрібні частини розлетілися сьоме та восьме ребра. А осколок зачепив ще й селезінку, печінку і шлункові вени.
Довгоочікувана евакуація
Медик Ігор Зінич розчином протер спину, приклав до рани тампон (жмут марлі). Легені на місці поранення заклеїли спеціальною плівкою, аби з них не виходило повітря і боєць міг дихати. Плівка відклеїлася і всі ці досить болючі маніпуляції лікар повторив. Довелося ще й пробити тіло в районі ключиці, вставити туди спеціальну металевопластикову трубку, через яку виходило повітря із плевральної порожнини.
Що було далі, «кіборг» пам’ятає не все:
– Пригадую як до мене підійшов друг Віталік із Волині (ми зналися ще до мобілізації) і я попросив його забрати мої американські берці та відеокамеру, тому що, мабуть, мені вже кінець…
Медичний штаб усе більше і більше наповнювався пораненими та контуженими. Приблизно через 6 годин після того, як ворожа куля зачепила квасилівчанина, прибула поміч. Хлопців на МТ-ЛБ довезли до гелікоптера, який доставив їх у Дніпропетровську лікарню.
Федір увесь час думав про маму, батька, дружину та доньку, але дзвонити не хотів, щоб не хвилювалися. Не вірив, що виживе, бо відчував як кров виходила з нього. Та все ж зателефонував чоловіку сестри і повідомив про поранення та щоб шукали його в Дніпропетровську.
Повернули із потойбіччя
Одна операція пройшла нормально, під час іншої хворий втратив близько десяти літрів крові, зупинилося серце. Нескінченно довгих вісім хвилин (уявіть собі!) лікар руками качав цей найголовніший людський орган. І зумів змусити його працювати!
– Під час клінічної смерті, - розповів Федір Мисюра, - не бачив нічого. Тільки суцільна непроглядна пітьма: ні світла, ні тунелю, ні голосів з того світу.
Мабуть, тому що поранений не збирався здаватися, усі його думки залишилися в проклятому летовищі, медики змушені були його навіть прив’язати, бо рвався на допомогу побратимам.
Через деякий час Федора літаком Міноборони доставили у Вінницьку лікарню. Потрібно було діставати вперту кулю, яка із черевної порожнини перемістилася до аорти серця й зупинилася за міліметр від нього, зробивши собі капсулу. Та операцію робити не поспішали: хворий переніс ще одну зупинку серця та шок ІІІ ступеня. Медики змушені були знову розрізати легені та витягувати кулю вручну. Вона виявилася бронебійною калібру 5,45, з великим пороховим зарядом. Але найголовніше, що така зброя виробляється лише в Росії! На озброєнні української армії таких боєприпасів немає.
«Мій народ має жити щасливо»
Період реабілітації був виснажливим та затяжним: доводилося по-новому вчитися ходити, руки теж не завжди слухалися. Мисюра лікувався у Трускавці, Рівненському госпіталі. Медико-соціальна експертна комісія встановила йому ІІ групу інвалідності на три роки. На початку травня наш герой поїхав на реабілітацію в Об’єднанні Арабські Емірати за сприяння вінницьких волонтерів. Там він почув свій теперішній життєвий девіз: «мій народ має жити щасливо!» Так сказав один із засновників ОАЕ шейх Зайда.
Та найкраще лікують найближчі люди та рідна домівка. 3-річна донечка Софійка не дозволяє дружині Марії навіть діставати військову форму татуся, каже: «в армію я його більше не пущу».
Федір Мисюра вже повернувся до своїх професійних обов’язків. А нещодавно голова Рівненської ОДА Віталій Чугунніков запропонував йому посаду начальника обласного управління інфраструктури та промисловості. І квасилівчанин погодився.
Вдячний за молитву і допомогу
На думку рівненського «кіборга» до життя його повернула спільне звернення до Бога всіх людей:
– Молилися по всій Україні і навіть у російських Смоленську та Омську. Я відчував щирі переживання співвітчизників. Матеріальну допомігу в лікуванні та реабілітації надали міський голова Рівного Володимир Хомко та начальник міського управління транспорту і зв’язку, депутат районної ради Віталій Миронюк. Кошти на лікування виділили також районна й міська ради. Дуже дякую начальнику Рівненського обласного ДАІ Олександру Семенюку, він приїжджав до мене в Дніпропетровськ, допоміг знайти житло для батьків у Вінниці. – розповів Федір Мисюра.
З неприхованим жалем Федір Мисюра розповів, що один із його рятівників - Ігор Зіноч загинув.
Він впевнено живе надією
Наш герой сподівається, що невдовзі бойові дії на Сході закінчаться й почнеться нова ера для України: щаслива та квітуча. Цю війну він називає священною для українців:
– Ми захищаємо свою землю. Сумно тільки, що Президент обіцяв нагородити воїнів, які обороняли Донецький аеропорт в останній тиждень. Минуло вже майже 5 місяців, а цього так і не сталося. Навіть посмертно ордени отримали не всі.
Зворушливу пам’ятку про військову боротьбу невгамовний Федір Мисюра отримав від бойових товаришів – національний прапор із підписами всієї роти. Після звільнення з армії він поїхав у зону АТО та просився знову воювати, але стан здоров’я не дозволив.
Вікторія БОНДА
http://erve.ua/focus/interview/rivnens`kyy_kiborg_yakyy_poborov_smert`_svitla_v_kintsi_tunelyu_ne_bulo.html
