27 апреля 2015 в 17:36
Иван Яриванович, Фото: Иван Яриванович, AFISHA.TUT.BY
В воскресенье, 26 апреля, в гомельском Ледовом дворце состоялся концерт украинской группы "Океан Ельзи". Он стал первым в туре "Все буде добре!" по областным белорусским городам и дал с начала 2015 года, пожалуй, самый мощный энергетический заряд жителям города и региона.

Двухчасовой концерт, три выхода на бис, десятки любимых песен, из которых через одну Святослав Вакарчук пел вместе с гомельской публикой.

А началось все с праздничных воздушных шариков и поздравлений в адрес группы, которая в прошлом году отпраздновала свое 20-летие. Поздравления были разными - от подарков и мини-флешмоба до "жовто-блакитних" цветов и флагов.

Фронтмен "ОЕ" Святослав Вакарчук также не оставался в долгу перед гомельчанами: например, взяв телефон с первого ряда танцпола, записал, пожалуй, самый лучший ракурс исполнения одной из песен группы.

После третьей песни музыканты вспомнили о годовщине аварии на Чернобыльской АЭС, которая случилась именно в этот день, 26 апреля. И отметили, насколько глубоко память об том событии останется в сердцах белорусов и украинцев. Затем прозвучала "На лінії вогню".
Танцпол же на концерте группы действительно был танцполом - вместе с солистом танцевали все присутствующие на площадке. Ну, разве что, кроме сотрудников правопорядка. А слушатели, у которых были сидячие билеты, скорее всего, жалели, что находятся далековато от сцены, так как усидеть на месте могли не все. Впрочем, уже поближе к завершению концерта под украинский рок-н-ролл танцевал весь Ледовый дворец.

Святослав Вакарчук в перерывах между песнями говорил редко, в основном благодарил за такой теплый прием: "Дзякуй за падтрымку!".
А прием действительно был теплым, если не горячим - музыкантов долго не отпускали. И два раза уходя со сцены, трижды они возвращались - не вернуться на бис после криков "Браво!" и оглушительных аплодисментов было невозможно. Наверное, своеобразной благодарностью стало исполнение части белорусской народной песни "Касіў Ясь канюшыну", которой музыканты разбавили свою композицию "Я так хочу до тебе".

Закончился концерт на лиричной ноте. Выйдя на бис в третий раз, в своеобразном эпилоге воскресного концерта Святослав подчеркнул, что тяжело и сложно передать словами, что сейчас происходит в Украине, но очень хочется, чтобы слово "война" звучало только в песнях и кино - точку концерта в Гомеле музыканты поставили песней "Обійми".

Фото: Иван Яриванович
Впереди у группы еще три концерта в регионах. "О.Е." покажут юбилейную программу в Витебске, Гродно и Бресте.
Читать полностью:  http://afisha.tut.by/news/anews/445667.html

Святослав Вакарчук розповів Cultprostir про нову пісню «Океану Ельзи» і про те, навіщо змінив фінал кліпу «Не твоя війна».
Вчора гурт «Океан Ельзи» дотримав слова, дане Святославом Вакарчуком у лютому. Випустив нову пісню, причому одночасно з її візуальним оформленням. Лідер «ОЕ» спочатку думав, що показувати таку композицію має сенс тільки разом з кліпом.
Відео «Не твоя війна» зняв британець Говард Грінхол. У нього за плечима робота зі Стінгом, Pet Shop Boys та іншими артистами світової сцени. Грінхол вже працював раніше з «ОЕ»: кліп «Обійми» − його рук справа. Для нового ролика було зібрано близько 400 осіб, які приїхали на зйомки до Києва з різних міст України. Унікальна символічна монета, яка з'являється в кадрі, була виготовлена ​​в двох примірниках – розміром зі звичайний «п'ятак» і діаметром в один метр.
Грінхол, послухавши пісню, одразу сказав:

У записі пісні «Не твоя війна» брали участь Національний камерний ансамбль «Київські солісти» і Ансамбль пісні і танцю Збройних сил України. Автор аранжування клавішних – Мілош Єліч. У ролі продюсера пісні вперше виступив Святослав Вакарчук, який напередодні прем'єри поділився з Cultprostir своїм баченням пісні та її екранізації.

Останній кадр – аванс. За великим рахунком, наше суспільство цього ще не заслужило. Але я, як оптиміст, вважаю, що рано чи пізно заслужимо. Якщо будемо над собою працювати, цей кадр стане реальністю.

Це і збірний образ першоджерела всього сущого, і мама в тому сенсі, в якому це слово актуальне для кожного з нас окремо. І Батьківщина. Занадто багато значень, щоб пояснювати це слово.

Її війна – вона теж є. Але про неї ми вкрай рідко згадуємо. Україна тисячу років існує як якийсь елемент на карті світу. І всі ці роки ми беремо участь у виставі, режисерами якої не є. Монголо-татари напали на Київську Русь. Богдан Хмельницький не зміг утримати владу, а після його смерті розсварилися нащадки. Російське кріпосне право. Радянська влада. Тепер зовнішній ворог. Нас без нашого відома постійно одружують, а ми лише спостерігаємо та пишемо про це історичні пісні. Як правило, про те, що все було погано.

Наша пісня про те, що годі чекати, якою стороною впаде монета. Досить думати про те, пощастить нам чи ні. Час взяти себе за волосся, як Мюнхгаузен. Коли ми зможемо взяти на себе відповідальність і зміцнитися духом, тоді ми перестанемо брати участь у чужих війнах. Класичне українське «моя хата скраю» призводить до того, що ця хата ніколи не скраю. Тому що приходять до всіх, але залишають у спокої лише тих, хто швидко дає в зуби. Ховати голову в пісок, думати, що «якось владнається» − це не працює в контексті історії. Тому в нашій пісні звучить питання, скільки ще дітей заберуть такі війни.

Війна внутрішня, із самим собою. Зі своїми слабкостями, комплексами, містечковістю, страхом втратити минуле і не знайти майбутнє. Найнебезпечніший ворог – внутрішній. Саме цю війну ми повинні, нарешті, виграти.

Так! Все всередині. Дивитися треба не на монету, а вглиб себе. Щойно це станеться, проявиться сонце з посмішкою, яке ми бачимо у фіналі. Досить роззиратися по сторонах. У кліпі є момент, який мені нагадує про «чорний», передсмертний період творчості Франсіско Ґойї: коли починає йти сніг, і всі шарахаються від нього. Це і є те, що з нами зазвичай відбувається. Монета падає не тією стороною, а ми до цього ніколи не готові. Тому що ми чекаємо як дівчина, яка думає, чи запросить її парубок на побачення, кине її чи не кине. Пора з цим закінчувати. Дівчат, які не вірять у себе, рано чи пізно кидають усі.

Я дещо радив від себе, але основна ідея з суспільством, яке дивиться на монету, що падає, – його. До речі, спочатку ми хотіли зробити кліп з українським режисером. Але когнітивний дисонанс будь-якого українського режисера полягав би в тому, що він переживав би багато особистих емоцій. Тому звернулися до іноземця, який небайдужий до долі нашої країни і в той же час бачить все ззовні. Грінхол, послухавши пісню, одразу сказав: «Хлопці, я думаю, це пісня не про війну, а про вибір». Він, правда, хотів залишити фінал відкритим. А я попросив зробити те, що назвав вище авансом. Я вірю в світло в кінці тунелю і в те, що добро переможе зло, незважаючи ні на що. Чим більше давати таких посилів, тим вище ймовірність, що саме так все станеться. Я ж одного разу вже написав, що «все буде добре». Треба відповідати за свої слова.
http://cultprostir.ua/uk/post/svyatosla … voya-viyna

На сцену столичного дворца «Украина» Тина Кароль вышла дважды – в 16.00 и 19.00. Первый концерт был благотворительным, гонорар от него певица отдаст своему благотворительному Фонду «Полюс притяжения», который за эти деньги сможет купить необходимое медицинское оборудование в одно из детских онкологических отделений в нашей стране.

Спектакль «Я все еще люблю», как и все концерты Тины Кароль, прошел с аншлагом. Около двух часов певица вживую исполняла полюбившиеся хиты и танцевала с балетом «Фридом», выполняя сложные поддержки, несмотря на падение во время репетиции. В паузах между песнями артистка декламировала стихи, некоторые из которых публиковала в своем Инстаграме.
На протяжении концерта Тина Кароль сменила несколько роскошных нарядов – певица появилась на сцене в бежевом ажурном платье с бахромой, костюме из пиджака и прозрачных брюк, черном платье-плаще, шелковом платье в пол в пастельных тонах.
Уже по традиции, во время концерта Тина спустилась к зрителям, чтобы каждому из них пожать руку.
http://viva.ua/starcolumn/developments/ … ublyu.html